Роман народився у Довгенькому. Деякий час працював у фермерському господарстві водієм. Мав музичний хист, грав на гітарі, проте перед публікою виступати не наважувався.
«Був доброю, безкорисливою людиною. Одну свою машину віддав брату. Якось захотів корів тримати, купив дві. Потім зникло бажання і пороздавав людям корів», – розповіла мама Ірина.
Повномасштабна війна застала родину в Довгенькому
«Пам'ятаю, як 9 березня ми сиділи в погребі, з нами був старший син із дітьми, і ми читали «Кобзаря» Тараса Шевченка – так відволікались від бомбардувань. Тоді ще можна було якось жити. Через два дні нас так бомбили, що нехай Бог милує!», – пригадала Ірина.
Вона з чоловіком та старшим сином виїхала, а Роман вирішив залишитися – доглядати дім та велике господарство.
«Ніхто не думав, що з нашим селом таке може трапитися. Ми коли їхали, з собою нічого не брали. Думали, тиждень десь в кущах пересидимо. У нашому селі тримали оборону ЗСУ. Окупанти поливали Довгеньке всім, що у них було. Наше село повністю зруйноване. Через тиждень після нас, коли стало нестерпно, виїхав і Роман, та потім повернувся»,– пригадала Ірина.
Роман допомагав українським захисникам – готував їжу, підвозив снаряди.
17 квітня 2022 року Роман був удома, коли туди прилетів російський снаряд.
«Військові не змогли його поховати, бо село поливали вогнем. Так Роман залишався під завалами півроку. У вересні 2022 року село звільнили. У Довгеньке одразу приїхав старший син і знайшов тіло. Ми поховала Романа у нас в садочку під кущем калини, бо все було заміновано, в тому числі, кладовище», - сказала мати.
У Романа Ільїна залишилися мати, брат, батько та інші родичі.