Дмитро народився в Перемозі. Після школи навчався на електрика та муляра. Працював різноробочим.
Після початку повномасштабної війни приєднався до самоорганізованої тероборони села. Чоловіки робили «коктейлі Молотова» та дивилися за порядком в Перемозі, поки 28 лютого туди не увійшла техніка окупантів.
Штаб тероборони був у приміщенні «Нової пошти» в центрі села. За результатами слідства, там окупанти помітили учасників групи спротиву. Допитували їх у підвалі, а згодом розстріляли. Після цього кинули всередину вибухівку, а на додаток до підвалу прилетів снаряд.
Забрати тіла дозволили лише через два тижні. Пішло дев'ять односельчан. Рештки діставали дуже пошкодженими, без кінцівок. Їх запакували в сміттєві мішки та поховали в братській могилі. Ексгумацію провели 7 квітня після звільнення села. Загиблих забрали до моргу.
Одна з матерів розповідає, що в морзі тіло Дмитра Коваля переплутали з тілом її сина. Лише дивом їй вдалося це виявити.
Дмитра поховали в рідному селі 11 квітня. Разом з ним загинув двоюрідний брат Ярослав Дзюбенко.
«Дімчик – мій улюблений племінник, – каже тітка Валентина Дзюбенко. – Така золота дитиночка. Часто приходив до мене. Все питав: «Тьотю Валю, як у вас справи?». Ні в чому не відмовляв, завжди допомагав – чи на городі, чи в дворі».
У Дмитра залишилися батьки та брат.
