Розібрати завали та витягнути тіла станом на кінець червня 2024 року не вдалося – через постійну загрозу обстрілів техніка на цьому місці працювати не може.
Тетяні було 60 років. Народилася і жила у Дворічній. Після закінчення училища майже 30 років працювала у районній лікарні, останньою була посада старшої лаборантки. Тетяна уміла проводити аналізи майже усіх видів, з нею консультувалися лікарні з цілої області.
На пенсії у вільний час жінка любила пекти торти. Доглядала своїх собак: вівчарку Тора і шар-пея Дезі.
Селище, де жила Тетяна, потрапило в російську окупацію одразу ж після початку повномасштабної війни. Збройні Сили України звільнили Дворічну у вересні 2022-го.
Відтоді Тетяна стала волонтеркою у штабі селищної ради, допомагала фасувати продукти.
«Коли Харківщину звільнили, дружина готувала їсти військовим, які зайшли у Дворічну і перший час не мали ще поставок від своїх… Якби виїхали, може б так не сталось, але залишались, бо людям треба було допомагати», – сказав чоловік Тетяни, Микола Погорілий.
Після втрати дружини він переїхав із Дворічної. Іноді навідує селище, щоб завезти квіти до зруйнованої будівлі, де загинула дружина.
У Тетяни Погорілої залишилися чоловік, син, донька і онук.
