Знайомі Сергія розповідають, що після повномасштабного вторгнення росіян він допомагав у відсічі агресору: вночі бігав навколишніми територіями, щоби розвідувати місця дислокації ворожої техніки; виготовляв «коктейлі молотова», знищив вісім одиниць ворожої техніки. Врешті російські військові почали шукати Сергія, а знайшовши – убили…
11 березня Сергій вийшов на завдання – мав забрати зі схованки за селом, неподалік телевізійної вежі, кілька автоматів для тероборони. Того дня діяв разом із напарником. Вони йшли полями та лісом до домовленого місця і раптом побачили російський блокпост. Побратими зупинилися в лісосмузі й чекали моменту, коли можна буде непомітно проскочити повз росіян і бігти далі – туди, де мали взяти зброю. «Раптом, коли поїхали російські машини, Сергій вискочив і перебіг на іншу сторону сам, – пригадує напарник, який побажав залишитися анонімним. – Метрів за 20 вибігли російські військові й відкрили вогонь у його напрямку. Пролунали два постріли, я чув крики».
27 березня Сергія знайшли за кілька кілометрів від Боромлі – біля телевізійної вежі, неподалік якої він був із напарником. На правій скроні чоловіка залишився слід від удару, ймовірно – прикладом. На руках були сліди від мотузки або наручників. Родичі та побратими чоловіка припускають, що його тримали у полоні. Катували, а пізніше – застрелили. Під час розтину в тілі Сергія знайшли кулю, яка пошкодила внутрішні органи та застрягла в ребрі.
«Мене приголомшила страшна звістка про хлопця з Сумщини, якого катували і вбили російські військові. Його тіло було знайдено вже після визволення Боромлі, через тиждень після зникнення. Неймовірно важко про це писати, але ним виявився рекордсмен України Сергій Проневич», – написала керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова.
Сергій поставив рекорд у 2019 році – у військовій амуніції пробіг марафонську дистанцію, а це понад 42 кілометри, за 4 години 36 хвилин. Спортсмен також працював тренером з легкої атлетики в місті Тростянець, де виховував близько 30 юних легкоатлетів.
«Із дитинства він був дуже самовпевненим. Характер у нього був непростий і він завжди впевнено йшов до своїх цілей», – розповіла мама загиблого, Антоніна.
За її словами, Сергій з восьмого класу займався легкою атлетикою. Мав плоскостопість, але мріяв стати професійним спортсменом, і його було не зупинити.
«Найкращі люди країни, цвіт і надія нації, розтоптана брудним чоботом… – написала Лана Вєтрова. – Катування людей вважається злочином навіть під час війни. І я вірю, що прийде час і кожен з цих злочинців відповість за смерть Сергія – перед судом, перед українцями і перед Богом. Вічна слава Герою».
