Дмитро жив у Ірпені. За фахом був інженером авіаційного транспорту. Захоплювався футболом, грав за ФК «Кристал» міста Буча. Під час повномасштабної війни, коли в його рідний Ірпінь зайшли російські окупанти, залишився допомагати літнім жителям міста.
«Під час окупації Діма возив із Києва в Ірпінь ліки та їжу. Коли у приватні будинки влучали снаряди, він витягав людей із полум‘я і завалів. На собі приніс до Ірпінської міської лікарні пораненого вогнепальною зброєю хлопця. Це була вольова, мужня, принципова та чуйна людина. Він запам’ятався хоробрим, прямолінійним, із зашкалюючим почуттям справедливості», – розповіла близька подруга загиблого Марина Красавцева.
15 березня Дмитро закупив у Києві ліки та продукти і поїхав у Ірпінь. Наступного дня перестав виходити на зв’язок.
«Пізніше ми дізнались, що він загинув – Дмитра розстріляли російські солдати», – сказала подруга Марина.
У Дмитра Шевчука залишилося двоє братів.
