Владислав Жук народився 10 квітня 1997 року в Харкові. Навчався у школі №126, а потім – у Харківському коледжі транспортних технологій. Згодом став студентом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Все його життя було повʼязане з футболом. Із дитинства він дуже любив цей вид спорту, у 15 років почав відвідувати фанатський сектор харківського «Металіста». У 2017-му разом із друзями заснували навколофутбольний колектив Glory Juniors. Окрім активної участі в житті свого колективу, був барабанщиком на фанатській трибуні рідного клубу.
Друзі згадують Влада справжнім лідером, який часто міг допомогти ділом і порадою, навчав вирішувати складні життєві ситуації, розставляти пріоритети й цінувати колектив.
У лютому 2022-го Владислав розумів, що невдовзі розпочнеться повномасштабна війна. За день до вторгнення російської армії в Україну записався до спецпідрозділу «Kraken», але військову форму вдягнути не встиг. Його життя обірвалося в той момент, коли він рятував інших. Товариші кажуть, що вчинити інакше він би не зміг.
Владислава Жука посмертно нагородили медаллю від Головного управління розвідки «За бойові заслуги».
У нього залишилися мати Наталія та батько Олександр.
