Коли почалася повномасштабна війна, Катерина Дороніна з донькою Тетяною переховувалася в будинку Центрального району на вулиці Купріна. Тетяна пригадує: «Під час наступу спочатку були в тамбурі квартири, потім у підвалі будинку, а далі виїхали до Школи мистецтв, де зустрілися з моєю донькою і її родиною».
Школа мистецтв була розташована на проспекті Миру, поблизу Драмтеатру. Обстріли не припинялися. Катерина дуже переживала, перебувала у постійному стресі. Її боліло серце. А 6 березня в жінки стався серцевий напад. Вчасно отримати медичну допомогу було неможливо...
Катерина Дороніна була родом із села Новодніпровка Запорізької області. З 1965 року жила в Маріуполі. Разом із чоловіком виховувала доньку і сина. Працювала в музичній школі №3 на Лівобережжі. Викладала сольфеджіо та гру на баяні.
«Мама була золотою людиною і відомою в музичних колах Маріуполя. Була люблячою дружиною, найкращою у світі мамою, бабусею та прабабусею. Завжди усіх розуміла, прощала. Усе пропускала через своє золоте серце», – сказала про маму донька Тетяна.
У Катерини Дороніної залишилися донька, син, онуки і правнуки. Жінку поховали у братній могилі в Міському саду.
