«Нам сказали приїхати і забрати бабусю, бо всіх евакуйовують. Залишали лише тих, хто не міг ходити. Коли ми приїхали о десятій ранку, то там вже майже нікого не було», – розповіла невістка Ірина Громова.
Галині Громовій було 83 роки. Вона народилася у селі Колибань (Білорусь). У юності переїхала в Україну, оселилася в Маріуполі. У 18 років почала працювати. Понад 40 років була медичною сестрою в урологічному відділенні міської лікарні №1. У вільний час любила читати, спілкуватися з колегами. Останніми роками часто бувала на дачі, де обожнювала висаджувати рослини.
«Галина Корніївна працювала під керівництвом відомих в Україні лікарів, як-от Михайла Самойловича (до 1962 року), а потім Василя Візєнкова. У них був дуже дружній колектив, а Галина Корніївна пам'ятала всі дні народження – і медсестер, і лікарів, усі дати професійних свят. Така комунікабельна, товариська, дружелюбна була... Завжди, коли була потреба, приходила на допомогу», – додає невістка Ірина.
У Галини Громової залишилися син, невістка, онук та інші родичі.
