Російські військові стали обстрілювати місто невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. Людмила була поряд, коли чоловіка поранило, проте врятувати його без будь-якої додаткової допомоги не могла.
Людмилі було 77 років. Народилась у Попасній у родині залізничника та домогосподарки. У 1963-му закінчила середню школу, а через три роки – одружилась із Миколою Логвином.
Спершу Людмила працювала телефоністкою у районному вузлі зв'язку, а опісля деякий час – у поштовому відділенні мікрорайону, де мешкала. Згодом знайшла роботу в залізничному вузлі зв'язку місцевого відділення залізниці. Вільний час віддавала вихованню дітей, а потім – онуків. Разом із чоловіком любила поратися на власному присадибному господарстві та в садибі своїх покійних батьків.
«Мама була доброзичливою людиною, чутливою до чужих негараздів і надмірно вразливою. Дуже близько до серця брала проблеми оточуючих...», – розповів старший син Ігор Логвин.
Родина чоловіка Людмили ще з 2014 року пропонувала їм оселитися в селі Череватівка на Сумщині, проте вони залишилися в Попасній.
У Людмили Логвин залишилися двоє синів із родинами, онуки, племінниця.
