«Біля машини прилетів снаряд. Поряд із ним було ще дві людини. Загинув тільки син. Тіло відвезли до моргу. Дякуючи старості, який п'ять днів їздив по тіло, його таки забрали і поховали в Прудянці. Хата наша розбита. Я залишилася сама. Оселилася в іншому селі з сусідкою в хатині на дві кімнати».
Віталієві Матвієнку було 48 років. Народився в Прудянці. Працював на заводі, в охороні. Був одружений, а після розлучення жив із матір'ю. Останні два роки мав інвалідність третьої групи.
«У нього дуже боліла спина. Потім виявилося, що грижа. Сину зробили операцію, вставили пластину… Він мені у всьому допомагав – по дому, на городі. Перед війною ми перекрили дах хати, поставили паркан, тільки не прийшлося там сину пожити».
У Віталія Матвієнка залишилися мати і донька.
