Катерина жила з батьками у Вербівці Ізюмського району. Вона дуже дружила зі старшою на 10 років сестрою Ольгою зі Слобожанського. Часто по суботах до неї їздила. За тиждень до повномасштабної війни вирішила в неї погостювати. Мати провела Катерину на автобус.
З перших днів російського вторгнення Вербівка опинилася в окупації, в'їзд і виїзд окупанти заблокували. Батьки Катерини залишилися в селі, вона – в Слобожанському.
Увечері 9 березня російські війська почали обстріл селища з авіації. Один зі снарядів потрапив у квартиру Ольги на другому поверсі. Крім сестер там були троє дітей Ольги, цивільний чоловік, подруга з двома дітьми.
Зранку наступного дня під плитою підвалу знайшли тіла Катерини, сестри Ольги та її майже 2-річного сина, 10-річної доньки, а також подруги з сином.
Загиблих поховали в Слобожанському. Після ексгумації перепоховали в Балаклії.
Катерина народилася в Балаклії. Мала ментальну інвалідність після тяжкого захворювання в дитинстві. Жила з батьками.
«Золота дитина, трудяжка. На городі все робила – і полола, і садила. Казала, коли я втомилася: «Ма, ти сиди тут, бо впадеш, я потім тебе не підніму». Тільки згадаю, що треба в магазин сходити, вона вже й побігла. Не треба було й просити. Я тепер без неї, як без рук. Залишилися з чоловіком самі-самісінькі…», – сказала мати.
У Катерини Остропольської залишилися батьки і племінниця.
