Після сильних обстрілів міста здоров’я Марії різко погіршилося. Її життя обірвалося 23 березня 2022 року від інсульту.
«Попри вік, мама була ще здоровою. Ходила з палицею по квартирі. Розгадувала кросворди. Та під час чергових обстрілів, коли повилітали всі вікна та вхідні двері, вона злягла. У підвал маму вже понесли на ковдрі», – пригадала донька Ірина.
Марію Пойденко поховали за п’ятиповерхівкою на вулиці Купріна, де вона мешкала. Там уже було кілька могил.
«Нашу квартиру зруйнували. І 27 березня ми поїхали з міста. Мабуть, мама просто нас відпустила, щоби залишилися живі», – сказала Ірина.
Марія Пойденко народилася у селі Грузьке Донецької області. Коли почалася Друга світова, була ще зовсім юною. Родину евакуювали у Росію. Згодом вони повернулися в Україну – на Луганщину. Марія здобула вищу освіту в Національній металургійній академії у Дніпрі. Працювала економісткою на Азовмаші. У 1984 році вийшла на пенсію. Допомагала доньці з онуками, доглядала за своєю матір'ю.
«Я її запам'ятала суворою. Мене і моїх дітей мама виховувала дисциплінованими. Завдяки їй ми виросли гідними та серйозними людьми», – сказала Ірина.
Де перепоховали Марію Пойденко – родина не знає.
«Маріуполь був пеклом. Зараз став цвинтарем… Скільки житиму, стільки пам'ятатиму все це. Хочу написати книгу про пережите – під час активних бойових дій я вела щоденник», – додала Ірина.
У Марії Пойденко залишилися донька, онуки.
