Коли почалася повномасштабна війна, жінка була вдома сама. Чоловік Володимир лежав у лікарні після операції. Приїхати додому не міг, бо в сусідніх селах стояли російські військові.
Село Друцьке в окупацію не потрапило, але зазнавало періодичних обстрілів.
Орієнтовно 22-23 березня 2022 року Парасковія пішла з дому, документи і телефон залишила в хаті. Відтоді її ніхто не бачив.
Втративши зв’язок із дружиною, Володимир попросив місцеву фельдшерку перевірити, як вона. Та вдома нікого не було. Він давав оголошення про зникнення, але це не принесло результату.
У Друцьке Володимир повернувся в середині квітня 2022 року, після звільнення області від окупантів. Вдома його зустрів тільки собака.
Чоловік шукав дружину скрізь, але не знаходив. А у вересні 2022-го його собака приніс додому череп.
«Я збирався викинути, думав, то рештки тварин. А потім дивлюся – людський череп. Викликав поліцію. Череп забрали, рік робили ДНК у Києві. Старша донька здала свій матеріал для цього. І у вересні 2023-го мені повідомили, що на 99,9% то моя Парасковія», – розповів Володимир.
Череп жінки поховали у жовтні 2023-го на кладовищі у Друцькому, біля могили матері Парасковії. Ані одягу, ані інших останків жінки так і не знайшли.
Парасковія Рябченко народилася в селі Козацьке тоді Бобровицького району Чернігівської області. Закінчила педагогічний технікум у Ржищеві, отримала спеціальність вчительки початкових класів. Працювала в школі в селі Ладинка. В автобусі познайомилася з Володимиром, він був родом із Друцького. Згодом побралися, переїхали в його рідне село, народили двох дітей.
«Вона мала запальний характер, психоз… Удома поралася по господарству, обробляла город. Мріяла, щоб не було війни, щоб було все добре. Я 40 років з нею прожив», – сказав Володимир.
У Парасковії Рябченко залишився чоловік, двоє дітей та онук.
