«Я хотіла, щоби батька вивезли, але він все відмовлявся. Казав, поки наші військові тут, то і він тут буде. Люди, які повтікали з села, повідв'язували корів і покидали, то батько ходив їх пасти, доїв і носив нашим військовим сир, кисляк, молоко. Коли починався обстріл – корови тікали в посадки, а батько – до товариша на краю села. Пересидить у нього та й іде додому в погріб ночувати», – згадала донька Лідія.
Лідія живе у Краматорську Донецької області. Про смерть батька дізналася по телефону. Перед цим його товариш здивувався, що Микола Володимирович вже три дні до нього не приходить.
«Він прийшов до батька, а його вже поховали на кладовищі наші військові. Офіційна причина смерті – серцева недостатність. Перед смертю батько захотів приїхати до мене у Краматорськ. Друг навіть приніс йому свій костюм. Але батько не встиг», – пригадала донька.
Микола Супрун народився у селі Велика Комишуваха Ізюмського району. Працював водієм у колгоспі.
«Батька всі любили і поважали. Він ніколи не був без настрою, завжди веселий. До останнього бігав, як півник, сміявся. Тримав корову. У нього вдома все було до ладу», – розповіла Лідія.
Дружина Миколи Супруна померла 2018 року. У нього залишилися донька, син, онука, внук, дві правнуки.
