Після початку повномасштабної війни Володимир тримався разом із сином Олександром та вагітною невісткою Катериною. Вони мешкали на Лівобережжі. Дружина Володимира на той час перебувала у Центральному районі поряд з іншим сином. Від 12 до 15 березня ходила на роботу в лікарню №3. На лівий берег дістатися вже було неможливо – транспортного сполучення не було. Зв’язку в блокадному місті теж не було. 18 березня загинув син Володимира, Олександр. Чоловік залишився сам. Він хворів після інсульту хворів, не міг самостійно про себе подбати. Зокрема, не міг спуститися з дев'ятого поверху на перший, щоби приготувати на вогні собі їжу.
«Коли саме помер Володимир – достеменно невідомо. Його знайшли сусіди, які відчули неприємний запах… Він помер від холоду, голоду та відсутності медичної допомоги», – розповіла племінниця Вікторія Темченко.
Володимир Сичев народився та жив у Маріуполі. Працював у морському торговельному порту. Його пригадують спокійною людиною. Володимир обожнював фотографувати. Любив рибалити. Поки дозволяло здоров'я, завжди сідав у машину та возив родину в гарні місця на море, на річку чи озера.
Володимира Сичева поховали у селищі Виноградне на околицях Маріуполя. У нього залишилася дружина та син.
