Разом із чоловіком та сином Сергієм Віра Терещенко жила на Лівобережжі. Під час повномасштабного вторгнення цей район потрапив під обстріли одним із перших. Спочатку родина переховувалася у себе в квартирі за адресою Морський бульвар, 28.
«Останній раз я розмовляв із ними на початку березня. Сказав, аби заклеїли вікна та забарикадували їх меблями», – пригадав онук Олександр Гончаренко.
19 березня російський літак скинув на сусідній підʼїзд бомбу. Залишатися вдома було вкрай небезпечно. Родина пішла до підвалу школи номер 56.
«Там було дуже багато людей. Усі сиділи в темряві. Готували на шкільному подвірʼї, у кого що було. 4 квітня мій батько Сергій пішов на хлібозавод по воду. Це поблизу «Азовсталі». Тоді там дуже сильно стріляли. На жаль, додому він не повернувся. Батькові було 64 роки… Десь у середині квітня у підвалі школи померла бабуся Віра. Мабуть, не витримало серце. Адже ніякої медичної допомоги не було», – розповів Олександр.
Разом із чоловіком Борисом Віра Петрівна виховала двох дітей Вікторію та Сергія. Подружжя багато працювало і сподівалися, що хоча б на пенсії поживуть для себе.
У Віри Терещенко залишилися донька, чоловік, онуки.
