«Щоранку заходжу сюди, щоб із ним привітатись». Рідні загиблих воїнів облаштовують у своїх домівках кімнати зі спогадами
«Важливо, щоб вони оживали хоч на один день». Історія Марії Грабар, яка у пам’ять про коханого створює нову традицію вшанування захисників
«Я собі пообіцяла, що на могилі моїх хлопців завжди будуть живі квіти». Історії трьох дітей, яких убила Росія
«Вікна майже в кожного були прострелені, горіли сараї, літні кухні». Спогади старости Крупичполя Юлії Чайки
Спершу не стало заспокійливих, потім таблеток для регулювання тиску: спогади Марини Вітик про гуманітарну ситуацію під час ізоляції
