Софія була родом із міста Купʼянськ на Харківщині. Навчалась у дев'ятому класі тамтешнього ліцею №1. Була творчою, любила музику, книги, обожнювала співати. Підгодовувала сусідських тварин, гралася з ними. Мала багато друзів. У підлітковому віці захопилась аніме, переглядала і малювала кадри звідти. Також їй подобалось дресирувати собачку, якого подарували батьки, та знімати короткі відео для соцмереж. Вона мріяла стати психологинею.
«Це була дуже добра дівчинка, співчутлива до тварин. Щира, усміхнена. У школі завжди бралася за створення різноманітних проєктів, малювала плакати. Була дуже активною. Молодша сестра Кіра обожнювала проводити час з Софійкою, ходила за нею – як хвостик. У той день вона так і не дочекалася сестричку з прогулянки», – розповіла родичка Єлизавета Глиняна.
«Донька була людиною, яка вміла слухати та любила слухати інших. Їй до душі було допомагати всім», – додала мама Юлія Глиняна.
Під час повномасштабної війни родина дівчинки опинилася в окупації у Купʼянську. Після звільнення на деякий час вони виїздили до Харкова, але потім повернулись додому. Перед Новим роком рідне місто сильно обстріляли. Молодша сестра Софії злякалась вибухів і перестала розмовляти. Так, у січні 2023-го сім’я орендувала квартиру в Харкові. Соні там дуже сподобалось. Вона навіть пропонувала мамі залишитись тут жити, коли закінчиться війна…
У Софії Глиняної залишилися мама, бабуся і молодша сестра. Батько дівчинки захищав Україну на фронті та деякий час вважався зниклим безвісти. Згодом родині повідомили, що він загинув.
