«Чоловік їй кричав: «Лягай», вона присіла. Потім, коли обстріл скінчився, то побачили, що вона поранена в ноги: багато уламків було і перелом стегна. Відвезли в одну лікарню, потім в іншу. Але там не було ні світла, нічого. Тітці загрожувала ампутація. Ми шукали способи вивезти її. Це вдалося за допомогою волонтерів лише 6 квітня 2022 року. Нога неправильно зрослася, їй робили кілька операцій, витягали осколки. Вона довго ходила на милицях, потім з тростиною. І от 18 січня 2023-го, під час останньої операції Олена померла», – розповіла племінниця Надія Ховрич.
Жінку поховали на місцевому кладовищі «Яцево». Їй було 47 років.
Олена Боженок народилася в Чернігові. Навчалася в школі №32. Останні роки працювала у місцевій піцерії на касі. Коли почалася повномасштабна війна, вони з чоловіком вивезли дітей у село, а самі повернулися в Чернігів.
«Олена була позитивною, веселою. Ніколи не зациклювалася на поганому, всі проблеми вирішувала швидко. Я з теплотою згадую наші зустрічі в селі: збиралися на вихідних великою родиною, працювали, відпочивали. Олена любила командувати, коли організовували свята, весілля. Була дуже працьовитою. Її донькам було 15 і 7 років на момент її смерті. Нам усім її не вистачає», – ділиться спогадами Надія Ховрич.
В Олени Боженок залишився чоловік, дві доньки й інші родичі. Рідний брат долучився до війська і на березень 2025-го вважається зниклим безвісти.
