Тетяні було 64 роки. Народилася у Маріуполі. Закінчила школу №39. Вступила до сільськогосподарського технікуму в Немішаєвому Київської області. На Київщині одружилася з Петром Бурдаком. Народився син Сергій. Коли хлопчику було три роки, сім'я переїхала в Маріуполь.
«Спочатку Тетяна була нянею у дитсадку. Згодом закінчила Бахмутське педагогічне училище і працювала вихователькою в ясельній групі. Діти дуже її любили. Батьки – поважали. Та за станом здоров’я була змушена звільнитися», – розповіла сестра Ганна.
У 2020-му Тетяна впала та зламала шийку стегна. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пересувалася за допомогою ходунків. Жила Тетяна у мікрорайоні «Східний», який одним із перших потрапив під обстріли ворога.
24 лютого 2022 року Ганна забрала сестру до себе. Син Сергій вже був у військовій частині, а його родина не могла дістатися будинку Тетяни.
«Якось вулицею пройшли українські військові. Сказали, що нам треба їхати, адже буде авіаудар. Так ми опинилися в лікарні Кальміуського району. А 5 квітня нас, 120 людей, відвезли до селища Сартана, потім – на фільтрацію. 20 квітня ми повернулися до Маріуполя», – пригадала Ганна.
Здоров'я Тетяни Бурдак погіршувалося. Рідні уже знали, що Сергій зник безвісти.
«12 серпня їй стало дуже погано. Викликали «швидку». Забирати до обласної лікарні не хотіли, поки я не дала грошей. А там був жах. У приймальні нас протримали з 9-ї ранку до 13:30. Весь цей час сестра кричала, але ніхто нічого не робив. Розпочали процедури тільки о 16:30. У сестри піднялася температура до 41. Лікар з реанімації сказав, що її треба розкрити, і все пройде. А потім інша лікарка сказала, щоб ми дали їй спокійно померти...» – пригадала сестра.
Тетяну поховали на Волонтерівському цвинтарі в Маріуполі. У неї залишилися онука Яна, невістка, племінники, сестра Ганна Паронко.
«Таня була дуже доброю, світлою, справедливою людиною», – сказала Ганна.
Із Сергієм Бурдаком змогли попрощатися тільки 14 серпня 2024-го у Мукачеві на Закарпатті. Тіло воїна повернули під час обміну.
