Сергій Духлій народився в Києві у багатодітній родини. З дружиною Іриною в любові та злагоді прожив у Бучі 26 років. Пара виховала сина Юрія.
Сергій працював спочатку охоронцем, а потім начальником охорони в елітному будинку на вулиці Ярославів Вал у Києві. Жодного дня не був у відпустці.
«Сергія дуже поважали на роботі, був відповідальним. Йому доручили наглядати за квартирами, де були цінні та антикварні речі», – розповіла дружина Ірина.
У пари була дача та невелика ділянку за Гостомелем, куди вони приїжджали на вихідні. Сергій любив спорт та вів активний спосіб життя. Щоранку вставав о 5.00 і робив зарядку. Стежив за собою, за власним здоров'ям.
«Сергій часто підбирав бездомних тварин, лікував і виходжував їх. Сусіди вже з нас сміялися, ми мали шестеро котів і двох собак», – каже Ірина.
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії Сергій хотів записатися в Бучанську ТРО та отримати зброю. Однак його відправили додому, сказали чекати. Через 10 днів Сергія і свояка Романа розстріляли. У будинку Сергія та Ірини росіяни зробили штаб-квартиру, неподалік розмістили блокпост. Тіла вбитих ними чоловіків майже місяць лежали на подвір'ї – аж поки Бучу не деокупували. Поховали Романа Гаврилюка та Сергія Духліча 27 квітня.
Ірина зі Сергієм мріяли завершити в своєму дому ремонт. Купили будівельні матеріали, техніку, кухню, та все це росіяни вкрали. Забрали навіть одяг Ірини…
Син убитого російськими військовими Сергія Духлія пішов воювати проти загарбників у лавах ЗСУ.
