«Тато говорив, що йому нічого не болить… З перших днів поранення був у вкрай важкому стані, лікарі нам нічого не обіцяли, та й ми не питали. Вони просто боролись за його життя, намагалися вирвати з лап смерті… Я безмежно вдячна лікарям за подарований нам тиждень, за час, що ми змогли бути разом, за можливість сказати, як ми його любимо, подякувати за все і попросити пробачення, та насамкінець, попрощатись», – сказала донька Оксана.
Володимиру було 49 років. Народився у Кропивницькому. Мав середню спеціальну освіту. Був підприємцем. Захоплювався риболовлею.
«У вільний час він завжди знаходив можливість, щоб з'їздити на риболовлю. У дитинстві ми кожні вихідні їздили ловити рибу, він мене цьому навчав, а я не дуже хотіла рибалити. На жаль, зараз я можу лише мріяти про це, адже в мене більше немає мого «ПА», – сказала Оксана. – Тато, татко, ти навіки в моєму серці, навіки в моєму житті. Надзвичайно важко сказати навіть будь-які слова… Я достеменно знаю, що він був доброю людиною, прекрасним сином, братом, чудовим батьком і найкращим у світі дідусем, гарним другом. Люблю його безмежно. Легких тобі хмаринок, мій тату, я знаю, що ти завжди будеш поряд, і завжди мене оберігатимеш, але тепер – з небес. Люблю!»
У Володимира Дзюби залишились батьки, донька, онука і брат.
