Наталія народилася в Чернещині на Харківщині. Закінчила сільськогосподарський технікум. 19-річною одружилася. Працювала продавчинею. Жила з родиною в селі Чернещина Борівської територіальної громади. Сім місяців воно було в російській окупації, а після звільнення в жовтні 2022 року ворог зупинився за кілька кілометрів і не припиняв обстріли. Родина Наталії ще на рік залишилася вдома, а потім переїхали в Борову, згодом – в Ізюм.
Наталія працювала в магазині у Чистоводівці. Третього червня 2025 року вона поїхала з Ізюма на роботу, а за кілька годин російська армія обстріляла це село касетними боєприпасами.
«Коли Наталія почула вибух, крикнула всім падати. Сама на частку секунди затрималася, – розповіла мати Раїса. – Стіни магазинчика були з ДВП, його прошило наскрізь. Донька загинула. Інші четверо людей, які працювали в магазині, залишилися живі».
Унаслідок обстрілу Чистоводівки тоді загинули ще люди.
Тіло Наталії забрали до Харкова і поховали на Безлюдівському кладовищі.
«Наташа була добра, всім усміхалася, допомагала чим могла. Вона відчувала велику відповідальність за всіх. Коли у рідному селі бомбили, я залишалася з лежачим батьком у хаті, а доньку просила йти в погріб, але вона не залишала нас… Коли ми опинилися в окупації, вона купувала в Сватові хліб і розвозила по селах. Зв'язку тоді не було і через неї люди передавали інформацію про себе рідним. Тому по селах не так той хліб виглядали, як вісточки від рідні. У таких поїздках доводилося Наташі і перед дулами автоматів стояти. Я сварила її, що так ризикує... Доньку любили всі односельчани. Після смерті мені стільки людей писали і телефонували, зі всього району, я інколи навіть їх не знала», – згадала мама Раїса.
У Наталії Хіхадзе залишилися мати, донька, онука, брат, дідусь.
