Того дня мешканцям повідомили, що з 17.00 діятиме комендантська година. Дружина Віра розповіла: «Очевидно знали, що російські війська сюди наступатимуть. Недалеко від нас був будинок сина. Він саме вивозив на Вінниччину своїх та чужих дітей. Вдома залишилися курочки, собачки. Чоловік сказав, що піде дати їм їсти, бо невідомо, чи буде потім можливість. Взяв велосипед і подався. Минуло хвилин з 10. Нас почали дуже бомбити».
Владислав не повертався. Дружина з сусідом пішли на пошуки. «На підході побачила, що в сина вже немає паркану. Немає вікон в хаті – одні тюлі майорять. Немає тої будки, куди чоловік пішов курей годувати», – сказала Віра.
Тіло Владислава з осколковими пораненнями лежало на подвір'ї. Загиблого поховали на подвір'ї. Після звільнення Київщини Збройними Силами України відбулася ексгумація і поховання на кладовищі.
Владислав Гостинський народився у селі Бабчинці Могилів-Подільського району на Вінниччині в родині директора школи і вчительки. Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури. Якось із дружиною приїхав в гості до сестри в Плоске. У місцевій школі саме шукали вчителя фізкультури і вмовили Владислава залишитися на Київщині. Він все життя віддав роботі з дітьми.
Був гарним господарем. Любив готувати, а його фірмовою стравою були чанахи. У вільний час ходив на рибалку.
«Коли ми одружилися, мені було 15, а йому 19 років. Я народила трьох синів. Хоч і дивувалися люди, але в нас не було поділу на чоловічу і жіночу роботу, – згадала дружина. – Я часто лежала в лікарні, чоловік лишався з трьома дітьми. Якось я спитала, що вони їли, то сказали: «Мамо, не переживай, тато нам навіть пиріжечки пік». Я би всім дітям бажала такого родинного життя, як прожили ми. А якби в мене були доньки, то бажала би їм таких чоловіків, який був у мене».
Віра Гостинська має інвалідність. Чоловік постійно підтримував її і допомагав.
«Я навіть не можу собі шнурки зав'язати. Він мені і шкарпеточку вдягне, і шнурки зав'яже, і за руку візьме. Я жодного разу сама не вистрибнула з автобуса. Він попереду підтримував», – розповіла Віра.
У Владислава Гостинського залишилася дружина, троє синів, шестеро внуків, правнук, брат та інші родичі.
