Світлана народилася в Семенівці. Після школи навчалася в Чернігівському фаховому музичному коледжі. Працювала в музичній школі у Новгороді-Сіверському. Згодом одружилася і повернулася в рідне місто, де влаштувалася в музичну школу. Викладала в класі баяну та акордеону. Своє життя присвятила музиці та дітям.
Коли почалася повномасштабна війна, Семенівська громада опинилася під російськими обстрілами. Світлана жила не далеко від школи. 9 квітня 2024-го вона поїхала туди в паузі між обстрілами, але не встигла дістатися додому, розповів чоловік Валерій.
«У нас жінки мають чорнобильську пільгу, тому йдуть на пенсію в 55 років. Світлана тільки оформилася. Хотіла допрацювати той рік і звільнятися. Уроки вже проходили дистанційно, дружина ж вважала, що так навчити дитину грати на інструменті неможливо. Вона дуже відповідально ставилася до роботи. В школу поїхала, бо їй потрібен був інструмент, щоб онлайн показати дитині, як поставити пальчики на клавішах, – пригадав Валерій.
Світлана також захоплювалася птахівництвом. Вирощувала індиків. А ще замовила особливий вид курей, які несли червоні яйця і їх не потрібно було фарбувати на Великдень
«Моя Світлана була щирою, доброзичливою, душею компанії. Удома стоїть її фортепіано, ніхто на ньому більше не грає…», – сказав Валерій.
Світлану Зенченко поховали на кладовищі в її рідному місті.
У неї залишилися чоловік, син і донька.
