Анатолію було 67 років. Усе життя він провів у Великій Димерці. Останні роки був пенсіонером та працював на себе – встановлював і ремонтував насосні станції, займався підведенням системи каналізації до будинків. У вільний час обожнював гуляти з правнуками та поратися по господарству.
«Дідусь був добрим, чуйним, іноді впертим, проте справедливим», – сказала дружина старшого внука Анатолія Грикуна, Тетяна Кушка.
Поховали Анатолія спершу під яблунею у дворі. Його брат і сусіди, які залишилися в селищі, зробили домовину. А після того, як Збройні Сили України звільнили Київську область з-під окупації, убитого перепоховали на цвинтарі.
В Анатолія Грикуна залишилися два брати, два внуки, невістка та двоє правнуків.
