«Антон ходив до дідуся, який мешкає неподалік, зарядити телефони, бо вдома світла вже не було. Він уже йшов додому городами, в руках мав телефони. Неподалік від будинку діда його забрали. Дід, який це побачив, просив відпустити онука. Але російські солдати сказали не лізти, погрожували розправою», – розповіла тітка загиблого, Галина Відмаченко.
Антон Іщенко був родом зі села Андріївка. Закінчив Немішаївський фаховий коледж, де здобув спеціальність електрика. Працював електриком на будівництві у столиці. Мав свою бригаду, яка прокладала кабелі для освітлення в новобудовах. Також працював у селищі Макарів на підприємстві з виготовлення мікросхем та комплектуючих.
За рік до повномасштабної війни відслужив в армії.
«Антон дуже любив життя. Якщо просили про допомогу, ніколи не відмовляв. Був світлою людиною. Захоплювався відеоіграми, ходив на риболовлю, мав багато друзів…», – розповіла Галина.
Тіло Антона Іщенка знайшли наприкінці березня 2022 року на вулиці Меля.
У загиблого залишилися мама, тато, рідна сестра, бабуся, дідусь, тітка та двоюрідна сестра.
