До повномасштабної війни Олександр жив у Кальміуському районі. Але коли почалися бої, прийшов до рідних на вулицю Італійську в Центральному районі.
«Ще на початку березня я був у його батьків, застав його. Він прибирав осколки в квартирі. Це був останній раз, коли я бачив Олександра. Потім фронт підійшов до магазину «1000 дрібниць» і вже у тому напрямку пройти не можна було. Скрізь точилися запеклі бої», – розповів троюрідний брат загиблого, Дмитро Федосєєв.
Тіло Олександра довго шукали, каже Дмитро.
«Моторошна ситуація: Гера, чоловік Сашиної сестри, 19 квітня ішов якраз повз той супермаркет. Бачив убиту людину, накриту брезентом, це і був Сашко, але він не впізнав його», – розповів Дмитро.
Олександрові Камлуку було 37 років. Народився у Маріуполі. У 2021-му закінчив Харківський національний університет міського господарства. Працював електриком на металургійному комбінаті. Любив поезію і живопис, захоплювався кулінарією.
«Олександр був позитивним, відкритим, ввічливим. Поважав старших. Вірив у добро і справедливість. Мені іноді здавалось, що він старомодний, останній романтик. Багато усміхався – такою своєю непідробною усмішкою. Турбувався про батьків, дуже переймався, коли хворів тато», – згадала Сашка сімейна лікарка Юлія Власенко.
«Він був легким і світлим. Іноді надмірно легковажним. Але з ним було завжди тепло. Колись я йому казала, що настав час дорослішати, а зараз думаю, що мені не вистачає цієї дитячості у житті. Для мене він був одним із тих, кого б хотіла бачити завжди», – розповіла знайома Олександра, Тетяна.
В Олександра Камлука залишилися мама, сестра і племінники.
