Наталія Лізогуб все життя провела в Маріуполі. До повномасштабного вторгнення російських військ в Україну стажувалась на заводі «Азовсталь» на посаді електрика.
Після 24 лютого Наталія разом зі сім’єю вирішила залишитись у місті.
Спогадами про Наталію поділилась її подруга. Вона розповіла, що це була добра та привітна жінка. Завжди намагалась бути стійкою, водночас була і невпевненою в собі, й вольовою.
«Дуже цікава суміш різних характеристик в одній людині. Ми познайомились на її попередній роботі. Вона стала мені наставницею, ми подружились. Вона була відкритою, але обережною з іншими людьми. На жаль, їй не пощастило мати вірних друзів», – розповіла подруга Наталії.
Товаришка пригадала, як колеги подарували їй омріяного величезного м'якого ведмедя. Наталія часто розповідала подрузі, що хоче такого.
«А вона на мій день народження подарувала мені мою мрію – кошеня, яке я дуже полюбила і яке, на жаль, також не вижило в Маріуполі», – розповіла подруга загиблої.
Після того, як Наталія почала стажування на «Азовсталі», подруги зустрічались – часом після роботи, іноді на вихідних, Наталія дуже любила розповідати про свій день, а подружці подобалося її слухати.
«Наталя завжди розуміла мене, вислуховувала, не засуджувала. Радила, як можна вийти з тієї чи іншої ситуації. Дуже не вистачатиме такої подруги… Найщиріші співчуття родині, батькам та молодшій сестрі», – сказала подруга Наталії Лізогуб.
