«30 квітня 2022 року, коли загинув брат, ми якраз евакуювалися у Кривий Ріг. Його тіло знайшли через місяць українські військові. Я впізнала брата у морзі – за широкими вилицями і сумкою від протигазу, яку він весь час носив із собою. Від тіла практично нічого не залишилося. Мамі довелося кілька разів здавати ДНК-зразки. Змінювалися слідчі. Брата поховали як невідомого на Криворізькому кладовищі. Зараз ми вирішуємо питання щодо його перепоховання у рідному селі Кам'яне», – розповіла у листопаді 2023 року Наталія Ковалик, сестра Василя.
Василеві Кібішу було 37 років. За фахом муляр і плиточник. Разом із бригадою виконував будівельно-ремонтні роботи, перекривали дахи, зводили господарські приміщення.
«Нас у мами було 11 дітей. Кілька пар двійнят. Під час пологів брат-близнюк Василя не вижив… Наш рідний батько рано помер, із дитинства ми всі багато працювали... Василь завжди допомагав мені, братам і сестрам. Був дуже добрим. Жив із мамою у селі Кам'яне. Тримали курей, свиней, корову, дбали про господарство», – розповіла Наталія Ковалик.
У Василя Кібіша залишилися мама, брати і сестри з їхніми родинами.
