«Усе бахкало, розривалося, звуки – наче щебінь із самоскида. Я якраз ішла з базару. Він готував город, щоб садити картоплю, а я мала прийти допомагати. Біля водопроводу на вулиці Шмідта загинув також наш сусід… Я ж упала під дерево, отримала поранення стегна, мені подряпало спину. На моїх очах загинув і ще один молодий чоловік…», – пригадала сестра Анатолія, Людмила.
Анатолій Колодистий зростав у багатодітній родині – мав трьох сестер і одного брата. Після школи служив у армії, був прикордонником у Центральній Азії. Повернувшись на рідну Миколаївщину, працював на пошті, а потім понад 40 років – монтером у районних електричних мережах.
У вільний час порався по господарству. Любив вирощувати троянди, виноград, виготовляв вино. Мав власний сад.
Незадовго до початку повномасштабної війни в Анатолія загинув син. Дружина померла у 2017 році. Він жив сам, проте йому завжди допомагали сестри і брат.
«Він намагався і нам завжди допомогти. Мав чимало друзів. Мав активну життєву позицію. Колись його фото висіло на дошці пошани у місті», – розповіла Людмила.
У Анатолія залишилося дві сестри і брат.
