Подружжя Ковалевських мешкало в Центральному районі на проспекті Миру, 115. Попри постійні обстріли, відсутність електрики, води, газу і зв’язку, люди не втрачали надії.
«Це була родина незрячих. Останній тиждень мати Надії, 78-річна Людмила Тронєва, багато хворіла, їй важко було рухатися. Вони не могли її залишити і не захотіли перейти до моїх друзів у підвал біля магазину «Тисяча дрібниць». Вони втрьох загинули від авіабомби в ніч із 13-го на 14-те березня 2022 року. Тоді в їхньому районі палали всі будинки, центр дитячої реабілітації «Республіка Пілігрим», школа №18», – розповів знайомий родини Павло Матвєєв.
Надія народилася в Маріуполі. Була позитивною, відкритою. Разом із чоловіком відвідувала церкву. Викладала домоводство для людей із порушеннями зору.
«Надійка була чудовою майстринею. Її вироби з бісеру були гарними подарунками. Денис мав вміння масажиста. Мама Надії Люда була гарною швачкою і просто чудовою, доброю людиною. Кожен із них хотів жити. Вони будували плани, мріяли про проєкти допомоги людям з інвалідністю. Це були патріоти України», – згадала Олена Кравченко, керівниця клубу «Повір у себе», який відвідували Ковалевські.
«Щороку разом із чоловіком Надія брала відпустку і їздила у Карпати, на базу Всеукраїнської місії для незрячих, – додав Павло Матвєєв. – Там Денис викладав основи масажу, читав богословські лекції. Надія викладала домоводство і бісероплетіння. Допомагати іншим – для них це було покликанням».
У Надії залишилися брат, племінник і племінниця.
