8 березня на світанку жителі Шевченкового прислуховувалися до вибухів з боку сусідніх сіл. Наступала російська армія. У місцевій вайбер-групі написали, що окупанти прорвали оборону в районі села Мокрець.
«А потім все стихло. Ми ще й позасинали, – згадала той день сестра Юлії Олена. – Після 10.00 чоловік вийшов на вулицю. Раптом чую – біжить назад. Залітає в хату і каже: «Швидко всі вдягайтеся». Ми вискочили з ліжок, вдягнулися і побігли в погріб. Чули кулеметні черги. Російська техніка вже швидко йшла селом».
Після 12.00 Олені зателефонувала мати і розповіла, що не може додзвонитися до Юлії. Тим часом чоловік Олени вийшов на вулицю розвідати ситуацію. Коли повернувся, розповів, що Юлію та її чоловіка Сергія розстріляли.
8 березня в селі мав відбутися базар. Юлія з Сергієм продавали на ньому товари з країн Європи. Люди просили винести товар, щоби зробити покупки до Міжнародного жіночого дня. Тимчасом російські війська вже були неподалік.
«Хтось заплатив за товар і обіцяв прийти забрати, тож вони чекали. А коли вирішили тікати, виїхали і на натрапили на російську колону. Їх розстріляли прямо в машині», – сказала Олена.
Юлія Ващенко народилася в селі Талалаївка Ніжинського району на Чернігівщині. Закінчила з червоним дипломом Київський фаховий коледж прикладних наук, після цього, також з червоним дипломом, – Київський національний університет технології та дизайну. Захистила дисертацію в аспірантурі. Викладала в університеті, потім повернулася в рідний коледж, очолювала кафедру матеріалознавства. Виховувала двох синів. Старшому сину від попереднього шлюбу на момент втрати матері було 12 років, молодшому – 5.
«Сестра була усміхнена, любила жити. Захоплювалася вирощуванням квітів, особливо фіалок. Мала їх багато видів», – розповіла Олена.
Вона взяла дітей Юлії під опіку. Старший син, згадує, дуже тяжко переживав втрату. «Сильно плакав. Потім вів щоденник, записував переживання, події», – додала Олена.
У Юлії Ващенко залишилися мати, двоє синів, сестра, два брати й інші родичі.
