«Бориса смертельно поранило в голову. Аби він не згорів разом із будинком, я витягнула його на город. Накрила. У цей час всі будинки навколо вже горіли. Ми сховалися у підвалі меблевого магазину. Коли зайшли російські військові, я вийшла до них і сказала, що хочу піти додому і подивитися на чоловіка. Вони сказали, що нічим не можуть допомогти. Мовляв, чекайте. Так він і згорів…», – розповіла дружина Ольга.
21 березня, коли обстріли трохи стихли, Бориса Кучерявого поховали на городі. Земля була мерзлою, але близьким вдалося вирити могилу та попрощатися з ним.
«Ще коли почалися події 2014-го року, Борис казав: «Якщо зі мною щось станеться, поховай мене під черешнею, біля вуликів. На жаль, за 10 років так і сталося», – додала Ольга.
Борис Іванович був родом із Вінниччини. Майже 40 років із родиною проживав у Маріуполі. Останні 22 роки працював у поліції охорони. Разом із дружиною виховував двох доньок. Радів онукам.
«Він був життєрадісним, веселим. Гарно малював, багато читав. Найулюбленішим його заняттям було бджільництво, мав пасіку», – додала дружина.
У загиблого залишилися дружина, дві доньки, внуки, брат, племінниці, тітка.
