Анатолій народився у селі Сонячне на Миколаївщині. Згодом батьки переїхали у Парутине. Чоловік вивчився на слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування. Працював за фахом, а певний час також – на виноградниках. Любив спілкування з іншими, багато допомагав місцевим жителям по господарству, а особливо – вдовам. Обожнював співати й завжди порався у хатніх справах із піснею. Любив тварин, підгодовував їх. 

«Найсвітліші спогади у Толі були про армію. Писарем був. Мав дуже гарний почерк. Він взагалі такий грамотний був. Коли я йшла на роботу, то залишала записки, а він брав червону ручку і в кожній помилки виправляв. Толя знав дати народження всіх односельчан! Я ходжу в церкву, співаю в церковному хорі, і от матінка мені каже: «Ваш Толя був легендою Парутиного». Ще пригадую: бувало, сидить, дивиться телевізор, а там розповідають, який сьогодні день – день обіймання, день цілування. І він от походить по всіх магазинах і каже: «Ну, що, дівчата, будемо сьогодні обійматися/цілуватися?». Тепер онук приходить і розповідає, що мені привіт передають та говорять, що скучають за дідусем, кажуть, померла «людина-забавка»… Я так часто думаю про Толю. Думаю, що от зараз відкриються двері й він зайде. Ми завжди з ним разом були. Мені дуже важко без нього», – розповіла дружина загиблого, Надія.

Анатолія поховали 21 травня 2022 року. 

У нього залишилися дружина, двоє дітей, двоє онуків та рідний брат.