Олександра народилася в Харкові. У 2008-му разом із матір'ю та сестрою переїхали в Підлиман. Здобула фах перукарки. 17-річною народила сина і займалася його вихованням.
Жила в Підлимані Ізюмського району в будинку матері, поки її цивільний чоловік захищав Україну на фронті під час повномасштабної війни. 4 лютого 2025-го попросила друга родини Петра Шевченка відвезти в Ізюм у паспортний сервіс. В місті випадково зустріла старшу сестру, яка приїхала у справах із Харкова. Сестри пішли на каву, а коли повернулися до машини, російські війська влучили балістичною ракетою в будівлю Державної міграційної служби, що була поряд.
Олександра й Ангеліна опинилися під завалами. Їхні тіла рятувальники дістали того ж дня. Сестер поховали поруч у Підлимані. Тоді в центрі Ізюма загинули ще три людини, серед них і Петро Шевченко.
«Донька мала талант до кухні, чудово вміла пекти. Мої дівчата були золотими, дружили між собою. Ангеліна хрестила Сашиного сина», – розповіла мама Вікторія.
Олександра була в цивільному шлюбі. Коли вона загинула, її сину був рік. Після втрати хлопчика виховує батько. Також в загиблої залишилися мама, тато і молодший брат.
