«Мого брата розірвало на місці. Рештки його тіла довелося збирати. Кращому другові Івана, Сергієві, відірвало ногу. «Швидка» доставила друга в лікарню Ізюма. Дорогою він втратив багато крові й також помер. Крім школи, де вбили мого брата, російська ракета прилетіла до мого дому на вулицю Миру. Її уламки вбили сусіда Олександра Біліцького і тяжко поранили мого дядька Максима Олізаренка та вітчима Віталія Кувика», – розповіла Анастасія, двоюрідна сестра Івана.
Іван Олізаренко був родом зі села Куньє Харківської області. Здобув фах інженера-технолога в Харкові, де й оселився. Після закінчення вишу й військової кафедри служив в армії. Професійно займався футболом. З 2017 року працював фахівцем служби доставки поштової компанії. Колеги пригадують його відповідальним, комунікабельним і позитивним.
Коли почалася повномасштабна війна, Іван прийшов у військкомат, хотів захищати Україну. Але його відправили додому, сказали чекати повістки. Після загибелі чоловіка його рідні дізналися, що він мав кохану дівчину, з якою планував одружитися.
«Його тато помер у 27 років. Майже, як Іван. Він був військовим… Ваню я пригадую дуже веселим. Він мав багато друзів. Після загибелі його відвезли у морг в Балаклію. Через постійні російські обстріли тіло 10 днів лежало там. Івана вдалося поховали лише на 11-й день у рідному селі», – додала Анастасія.
У загиблого залишилися мама, вітчим та інші рідні.
