Тамара Григорівна народилася в Росії. Незадовго до Другої світової війни з батьками переїхала на українську Херсонщину, звідки був родом її тато Григорій. Тамара здобула юридичну освіту, понад 28 років працювала суддею, з яких 18-ть головувала в Ізюмському суді. Потім пішла у відставку. Дуже любила онука Олександра, з яким мала теплі стосунки.
«У свої майже 82 роки мама була дуже енергійною, активно спілкувалась із сусідами, знайомими. Вирощувала квіти. Саме за її прикладом я обрала фах юристки. Найбільше в світі я люблю її і сумую за нею. Вона й для усіх моїх подруг була, наче мама: завжди вислухає, зрозуміє, дасть мудру пораду. У відставці мама багато читала. Із моїм чоловіком вони дискутували, обговорювали прочитане. Навіть у відставці до неї зверталися за юридичними консультаціями», – розповіла донька загиблої Ірина.
Тамару, онука та її зятя поховали у місці масового захоронення в Ізюмському лісі. Після звільнення міста Збройними силами України у вересні 2022-го тіла загиблих родичів ексгумували й опізнали. У квітні 2023 року Тамару Порхун та її рідних перепоховали.
У загиблої залишилася донька Ірина. Вона змушена проходити реабілітацію після складних поранень, отриманих під час обстрілу.