Валентина все життя провела в Ізюмі. Працювала на оптико-механічному заводі.
Її помешкання в Ізюмі розташовувалось на вулиці Соборній, але після того, як його
знищили російські обстріли, жінка перебралась до дочки на Першотравневу, 2. Від обстрілів сім’я ховалась у підвалі того фатального будинку…
Пані Валентина любила свою родину: вона дбайливо виховала єдину дочку Людмилу, навчила поважати старших, батьків, берегти сімейні цінності. Обожнювала й свого онука Олега. Він частенько возив бабусю до Харкова на концерти класичної музики. З У колі родини відзначали традиційні свята: Новий рік, Різдво, Великдень.
«Тьотя Валя була нашою сусідкою. Дуже охайна і дисциплінована жінка. Навіть у свій поважний вік намагалася підтримувати стрункість та завжди мала гарну зачіску», – розповіла подруга сім’ї Світлана Садкова.
Щоліта Валентина з донькою, зятем та внуком їздили на море, ходили на пікніки і відпочивали на березі Сіверського Дінця. Утім її спокійне та щасливе життя знищили російські бомби.
У Валентини Португалової залишилися брати та сестри, а також племінники.
