Віктор Приходько народився 1956-го у Вишгородському районі Київської області. В дитинстві переїхав з батьками в селище Ворзель, де згодом пішов до школи. Протягом 1974-1977 років служив на флоті в Севастополі. Середню освіту за спеціальністю водія отримував, коли вже був одружений.
Деякий час працював у Києві водієм, пізніше заправляв літаки в аеропорту «Жуляни». Із дружиною Наталією звели будинок у Ворзелі та відкрили власний бізнес. Мали магазин будівельних матеріалів і цех із виготовлення тротуарної плитки.
«Він був дуже харизматичний, відкритий, щирий, веселий чоловік. Хто його знає, той скаже, що це була унікальна людина. Віктор завжди перебував в оточенні друзів, кожному намагався допомогти. Працеголік», – пригадує дружина Наталія. Із Віктором вона прожила в шлюбі майже 40 років.
Із початком повномасштабного вторгнення Наталія просила Віктора виїздити, але той не хотів залишати роботу і людей. Дружина евакуювалася сама 25 лютого після того, як сусідські будинки вже почали палати від ворожих обстрілів.
«Віктор казав мені: головне, щоб ти виїхала, а ми, чоловіки, дамо собі раду», – додає дружина.
У будинку Приходьків на вулиці Квітковій на початку березня жило близько 20 людей: хто із знайомих втратив житло через російські обстріли – йшов до Віктора. Напередодні загибелі чоловік дзвонив дружині і просив в жодному разі не повертатися додому. Наступного дня його біля власного будинку розстріляли російські солдати з бронетранспортера.
У Віктора Приходька залишилися дружина Наталія, сини Олексій і Павло з сімʼями, троє онуків, брат і сестра та інші рідні.
