Останні 15 років Артем Савюк працював на Донецькій залізниці. Він ремонтував вагони. У Слов'янську познайомився з дружиною Оксаною, яка мала двох синів від попереднього шлюбу. Там у них народився син Ігор. Невдовзі Артем перевіз усю родину в Лиман, звідки був родом.
У сім'ї підтримували і любили один одного. Практично відразу сини Оксани почали називати Артема батьком. Савюки придбали будинок, мали власний город. Родина насолоджувалась тихим сімейним життям. Разом їздили відпочивати на Блакитні озера, ходили у лиманський ліс по гриби та малину.
«Вийдемо, бувало, на вулицю, а Оксана мені показує: там Ставки, там Ямполь, там ліс. Краса – неймовірна… Після 24 лютого ми з чоловіком переїхали до доньки в Лиман, думали, що там буде безпечніше і спокійніше», – пригадала теща Артема Тетяна Мацегора.
25 квітня життя родини змінилося назавжди…
Після смерті Артема одному зі синів довелось самотужки ховати його в Лимані. «Руслан поховав батька та позабивав вікна й двері у домі, де ми колись так гарно проводили час», – розповіла Тетяна.
Дружина Артема Оксана важко переживає втрату чоловіка: «Дуже люблю його, він був чудовою людиною. Не можу без нього», – написала Оксана Савюк.
У загиблого залишились дружина Оксана, сини Ярослав та Руслан.
