«Оля з мамою жили в сусідньому домі. Не знаю, чому, але вони побігли ховалися від обстрілів через дорогу. Ми всі тоді ховалися: як миші шукали шпаринки, підвали, люки, аби вижити», – розповіла колишня свекруха Ольга Іванівна.
Ользі було 32 роки. Народилася і жила в Ізюмі. Навчалася на кухарку-кондитерку. Одружилася. Народила сина Миколу. Подружнє життя Ольги не склалося і вони з чоловіком розлучилися.
«Коли вони розлучилися, Ольга на суді сказала, що син житиме з батьком. Там у них маленька однокімнатна квартирка. А у нас – приватний сектор, Колі було тут добре. Потім мій син поїхав на заробітки у Польщу, а ми з онуком залишилися вдвох. Іноді Оля приходила до Колі, іноді він до них їздив. Онукові довелося пережити тут наступ російських військ. Я казала йому: «Затихне – підемо заберемо маму до себе». Не встигли», – додала Ольга Іванівна.
В Ольги Скиби залишився син.
