Світлана Судакова працювала старшою інспекторкою водоканалу. Її любили за людяність і чуйність: Світлана не залишалася осторонь проблем літніх людей, вислуховувала і допомагала розібратися з рахунками та квитанціями. Коли про загибель жінки стало відомо, слова співчуття її дітям написали сотні людей.
Свої переживання Світлана часто вкладала у власну поезію. У родині пишалися тим, що мама гарно писала вірші. Син Дмитро згадує: «Часто, коли мама приходила додому, вона сідала писати поезію про те, що з нею трапилося».
У Світлани Судакової залишилися син і донька.
