Іванові був 61 рік. Народився в селі Нова Кругляківка Ізюмського району.
Працював шахтарем у російському Мурманську. Після народження сина із родиною повернувся в Україну, щоб віддати хлопця в українську школу. Сам влаштувався слюсарем на ферму.
Іван із дружиною Марією жили в Богуславці. Їх знали як патріотів. У 2014 році, коли російська армія напала на Україну, вони приймали вдома українських військових, прали речі, годували.
Після того, як на початку повномасштабної війни у 2022-му Богуславка потрапила під російську окупацію, подружжя виїхало з села.
«Через патріотичну позицію батьків, а також – через мого брата, який служить у війську, вони не могли залишатися в окупації і в квітні виїхали. Дуже тоді сумували за собакою. Через нього і не хотіли залишати дім та страшенно хотіли повернутися. Змогли це зробити після звільнення села в жовтні 2022 року. Знову взялися допомагати захисникам», – розповіла донька Оксана.
Російські війська вийшли з Богуславки та зупинилися неподалік і обстрілювали навколишні села. З весни 2024 року обстріли почастішали. Діти Івана та Марії довго вмовляли їх виїхати. Нарешті узгодили, що зроблять це 24 серпня. Речі були зібрані. Син обіцяв заїхати. Та вночі 23.08.2024 Богуславка знову опинилася під ворожим обстрілом. У будинок Трембаків влучили три фугасні авіабомби.
«Вранці мені зателефонували, запитали, чи батьки були вдома, бо на тому місці не могли знайти тіл, а будинок був знищений під фундамент», – згадала донька.
Знайдені тіла загиблих син забрав у Кривий Ріг, де їх поховали.
«Обоє батьків були добрими, чуйними, патріотами. Вони не були строгими, але в нас із братом велика до них повага. Батько вмів усе ремонтувати, сам перекрив удома дах, робив печі, димоходи. Мама сіяла рослини для виготовлення віників, а батько взимку їх плів. Також плів вироби з лози. Останнім часом тато хворів, бо війна дуже вдарила йому по серцю», розповіла донька.
В Івана Трембака залишилися донька, син і троє внуків.
