Олександр народився у Каховському районі Херсонщини. Освіту здобув у Херсонському економічно-правовому інституті, на факультеті права. Був старанним, наполегливим, одним із кращих студентів на потоці. Проходив практику у Нацполіції. Навчаючись на магістратурі, влаштувався кур’єром на Новій пошті. Згодом був вантажником, а останній час – менеджером.
На дозвіллі любив малювати. Обожнював конструювання. Днями міг сидіти над моделями автомобілів, роботів, героїв Marvel. Придумував об’єкти для конструювання і сам. Мріяв подорожувати. Найдалі, куди встиг з’їздити – у відпустку в Одесу, ще до повномасштабної війни. Місто надихнуло його і він хотів туди повернутися.
«Він мав жагу до знань, чогось нового. Дуже багато читав: і художню літературу, і наукову. Любив манги – це така популярна серед молоді японська література. Любив малювати у стилі коміксів. Його малюнки були з глибоким змістом, не всім зрозумілі. Дуже любив Нову пошту, бачив там перспективи», – розповідає сестра загиблого, Анастасія. Із братом вони були дуже близькі.
Під час російської окупація Херсона до 11 листопада 2022 року Сашко з Настею залишалися у місті.
«Перший дзвінок після того, як нас визволили, був саме від Нової пошти. Переконалися, що у нас все добре. Запитали у Саші, чи можна на нього розраховувати. Він спитав лише: «Коли?». Кажуть: «Завтра». «Я буду». Він був щасливий, почувався важливим, людиною, від якої щось залежить. Вони там працювали як мурашечки. Роботи було багато, надій і сподівань – теж», – пригадала Анастасія.
Далі розпочалися регулярні ворожі обстріли Херсона. Анастасія запропонувала виїжджати, але брат не погоджувався. Як менеджер, відчував відповідальність за колег, налагоджену роботу. Розумів, що його праця важлива для прифронтового міста.
У Олександра Тура залишились батьки і сестра.
