«Станіслав мав інвалідність і збирався їхати у лікарню до Прилук. Він найняв машину, о 8 ранку вийшов з дому. Їхати пів години всього. Я чекала на дзвінок від нього, а потім сама почала телефонувати, але не додзвонилася. Сусід розповів, що під Ольшаною страшне робиться. Я сильно захвилювалася. Набирала його знову, але безрезультатно. Додзвонилася до медсестри, вона сказала, що Станіслав не приїжджав. Я пішла до сина водія, з яким він їхав. І той мені сказав, що їх розбомбили», – зі сльозами розповіла мама Галина.
Тіла чоловіків привезли в Ічню 3 березня. Їх поховали на місцевому кладовищі.
Станіслав Вакуленко народився в Ічні. Після школи навчався в профтехучилищі, відслужив строкову службу в армії. Деякий час працював на будівництві.
Одружився, та сімейне життя не склалося і пара розлучилася. Невдовзі Станіслав захворів, отримав групу інвалідності і більше не працював.
«Ми жили разом. Він мені все допомагав по господарству. А коли почалася війна, то як тільки стріляло неподалік, і мене, і сусідів просив ховатися у підвалі. А тепер я одна. Порожньо, самотньо і сумно без нього», – сказала матір.
Слідство встановило військових РФ, які розстріляли автівку, в якій їхав Станіслав. Це солдати Таманської дивізії – 27-річний Кирило Бойков та 26-річний Артем Разінкін.
26 березня 2024 року Колегія суддів Ічнянського районного суду заочно засудила їх до довічного ув’язнення.
У Станіслава Вакуленка залишилися мама, сестра та інші родичі.
