Сергій Федорович народився в селі Преображенка Дніпропетровської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Пройшов строкову службу. Потім вступив до Дніпропетровського професійно-технічного училища на спеціалізацію «Художнє оформлення». Був талановитим художником, майстром з петриківського розпису, малював також портрети, пейзажі, не лише пензлем, а й пальцями – на папері, склі, дереві, стінах. Розмалював школу в Преображенці та сусідньому селі. Займався інтер’єрним розписом – розмальовував людям будинки. Про нього не раз писали в газетах.
В юності грав в ансамблі на укулеле, а на звичайній шестиструнній – для себе і друзів. Був сільським перукарем, підстригав переважно чоловіків. Також любив спорт, зокрема, футбол. Вболівав за «Дніпро», «Динамо». Не раз їздив на матчі, та й сам у молоді роки грав у сільській команді. Працював учителем мистецтва і творчості у школах, був охоронником, а перед війною прийшов у «Нову пошту».
На початку квітня 2022 року Сергій долучився до Збройних Сил України та вирушив на фронт. Воював у складі 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був водієм мінометного взводу мінометної батареї. Виконував бойові завдання на Донеччині.
Сергія, як і багатьох інших бійців, рідні вважали «у сорочці народженим». Дуже багато траплялося ситуацій, коли ті, хто поряд, гинули, а він лишався неушкодженим. Проте восени під Бахмутом отримав важке поранення. Після операції та лікування був якийсь час вдома на реабілітації. А потім повернувся на фронт. Побратими згадують його як дуже щиру, дружню, веселу людину, душу компанії. Був щедрим, ділився останнім.
Поховали військового в рідному селі.
У Сергія залишилися сестра, рідні, друзі, близькі та побратими.
