Олександр Олександрович був родом із Сумської області. Закінчив Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. У 2016-2018 роках служив у Державній прикордонній службі України. Після демобілізації одружився. Працював водієм. Захоплювався автомобілями.
Після початку повномасштабного вторгнення, 1 травня 2022 року, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Навіть в армії займався тим, що умів найкраще – був водієм.
«Він був добрим, хоробрим, відданим, завжди прийде на допомогу. Він був найкращим сином, братом, чоловіком, татом для своїх двох маленьких синочків. Нам так сильно його не вистачає», – розповіла кохана загиблого Марина Голопьорова.
Поховали Олександра в селі Вири на Сумщині.
У нього залишилися батьки Олександр Володимирович та Тетяна Андріївна, сестра Анна, сини Олександр і Дмитро, цивільна дружина, інші рідні та близькі.
