Борис жив у місті Одеса. Був творчою особистістю, любив природу та умів бачити красу навколо. Упродовж життя займався озелененням та ландшафтним дизайном. Разом з родиною мав власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. Також був художником та архітектором.
Однак 24 лютого 2022 року чоловік залишив улюблену діяльність та взяв до рук зброю. Він долучився до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Командував стрілецькою ротою. Брав участь у звільнені Миколаївщини, за що був нагороджений відзнакою «За мужність та відвагу». Потім боронив Херсонщину та отримав медаль «Хрест свободи». Після успішного виконання завдань на Південному напрямку Борис із підрозділом вирушив на Бахмутський напрямок Донеччини.
Близькі зазначили, що Борис завжди був поряд зі своїм побратимами, неодноразово вивозив поранених та полеглих бійців з поля бою.
«До служби в ЗСУ Борис Айзенберг був художником та архітектором – людиною мирних творчих професій, яку знали не тільки в Одесі, але і в багатьох містах України та поза її межами. Його знали як власника одного з найкращих одеських розплідників рослин та спеціаліста по ландшафтному дизайну. Його знала вся Одеса як відкриту, чесну, душевну особистість із великим та палким серцем, як надійного товариша, доброго сім’янина і патріота своєї Батьківщини. У парках Одеси ростуть дерева, подаровані ним своєму рідному місту від серця. Борис став на захист України, не дивлячись на стан свого здоров’я, бо інакше вчинити він не міг. Для нього обіцянка кожного українського патріота віддати душу та тіло за нашу свободу була не просто красивими словами із гімну, вона стала для нього керівництвом до дії та закликом серця», – додали вони.
Офіцера поховали в рідній Одесі. На його честь у місті перейменували вулицю.
У Бориса залишилися батьки, дружина і донька.
Після загибелі воїна його справу продовжив батько. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 видів рослин, більшість з яких колись привіз син: груші, сливи, сакури та 18 сортів клену.
