Андрій народився в місті Костянтинівка на Донеччині, дитинство провів у селі Молочарка. Навчався у Новодмитрівському ліцеї. З дитинства був творчим і допитливим, грав на акордеоні та синтезаторі, захоплювався малюванням.
Згодом опанував фах електрогазозварювальника у професійному училищі №113 у Костянтинівці. У 2022 році Закінчив Донецький державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Працював у відділі поліції № 2 Краматорського РУ в місті Костянтинівка.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій вирушив у гарячі точки. Отримав сертифікат парамедика і надавав першу медичну допомогу постраждалим унаслідок ворожих обстрілів. Через небезпечну ситуацію в регіоні вивіз свою сім'ю в безпечніше місце, а сам добровільно став до лав захисників.
Спершу служив у штурмовому полку Нацполіції «Лють», а згодом пройшов відбір до спеціального підрозділу ГУР МО України «Артан». Виконував бойові завдання на острові Зміїний та на інших напрямках.
Псевдо Медоїд взяв на честь тварини, що не має страху перед ворогами та небезпекою.
«З початком вторгнення син сказав мені: «Хто, як не я! Я оберігатиму ваш сон, мої любі!». Він не боявся небезпеки. Часто казав, що після перемоги продовжить військову кар’єру. Він все життя шукав себе і знайшов у військовій справі. Андрій був безстрашним, відданим і справедливим. Ми всі ним дуже пишаємося», – написала його мати Людмила.
Посмертно Андрія нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За бойові заслуги».
Поховали воїна на Лісовому кладовищі в Києві.
У нього залишилися батьки, брати, сестри, дружина та двоє дітей.
Портрет захисника розміщений на Алеї «Незламні серця Костянтинівської громади», а також у центрі міста Черкаси та в Києві біля Михайлівського собору. Історія Андрія увійшла до артпроєкту «Наші» пам’яті Артема Тимченка.
